Очучати, ча́ю, єш, сов. в. очути́ти, чучу, тиш, гл. Приводить, привести въ чувство. А бідна княнейка сім рази зімліла… баба не пильнує паню очучати. Гол. І. 90. Хворий лежить як мертвий, а стали терти, то й очутили його.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 83.