ОЧУ́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док., розм. Прийти до пам’яті; опритомніти. Лежить моя сердега, Неначе убита. Очунялась… дивується, Що ось була біла, А тепер така хороша, Мов сажу трусила (Щог., Поезії, 1958, 482); Очунявся він десь у верболозі, і перше почуття було — сльози (Донч., VI, 1957, 71); Як очунялася [баба], то побачила, що скриня розкрита і не тільки дукачі, а й керсетки, і вишиті сорочки, і полотно — все.. позабирано (Тют., Вир, 1964, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 836.