Про УКРЛІТ.ORG

очунювати

ОЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧУ́НЯТИ, яю, яєш, док., розм.

1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати. — Пийте на здоров’ячко та очунюйте, — тихо обізвався отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 186); Очунюю потроху, ходжу з палицею по городу, по садочку, спочиваю на старому ліжку (Вас., II, 1959, 273); У Драгоманових ніяк не виведеться біда — тільки що очуняв Зоря від ко́ру, тепер заслабла Рада (Л. Укр., V, 1956, 293); — Я лікував його як міг у лісі, ждав, поки очуняє (Кучер, Чорноморці, 1956, 554).

2. Приходити до пам’яті; опритомнювати. Я.. входив до темпу справ, наче очунюючи після довгої млості (Ю. Янов., II, 1958, 118); Коли Бульба очуняв від удару і глянув на Дністро, козаки вже були на човнах і гребли веслами (Довж., І, 1958, 276); Довго була непритомною Вікторія і лише через годину очуняла і застогнала (Хижняк, Тамара, 1959, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 836.

Очунювати, нюю, єш, сов. в. очу́няти, няю, єш, гл. Приходить, прійти въ себя, оправиться, выздоровѣть. Г. Барв. 195. Як поїм я його (молока), то здається зараз і очуняю. Рудч. Ск. І. 133. Оце трохи очуняв, а то було так придавило, що трохи не вмер, — кобиляче молоко п’ю. Верхнеднѣпр. у. Сивилла трохи очуняла. Котл. Ен. III. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 83.

вгору