ОЧОРНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОЧО́РНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧОРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. Зводити наклеп на кого-, що-небудь, виставляти у поганому світлі когось, щось; порочити. — Не маючи доказів у руці, як можна очорнювати таких людей? (Фр., III, 1950, 241); Впіймавшись десь на грішному ділі, старшина намагався будь-що перейняти всю вину на себе, вигородити свого командира, нічим не очорнити його (Гончар, III, 1959, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 835.