О́ЧКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до о́ко¹. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки… Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Укр.. лір. пісні, 1958, 256); З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Янов., І, 1954, 101); * Образно. Під їх [будяків].. листям .. нидіє м’яка травка, щезають біленькі очка маргариток (Фр., IV, 1950, 325).

2. рідко. Те саме, що ві́чко¹2-6. Ходить світлоокий у коридорі вартовий .. А в двері камери з очка за ним слідкують очі чорні (Сос., І, 1957, 420); Ми приперли волочок до берега… Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (Фр., III, 1950, 336); Хвостом разів із п’ять махнула [кобила] Якраз коло очка в улії. Бджола за ногу і вджагнула [вджигнула] (Укр. поети-романтики.., 1968, 394); Десь недалеко на липі била в очко дуплянки бджола… (Кос., Новели, 1962, 80); Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. — Очко троянди! — зрадів (Томч., Готель.., 1960, 36); * Образно. З правих дверей викотилась на підмосток з бильцями людина, схожа на велику бараболю. Очі і ніс — це очка бараболі, що ось-ось почне пускати кільця (Ірчан, II, 1958, 95).

3. рідко. Камінець у персні. На правій руці та із пальця Ізпав перстеник золотенький, Очко із його закотилось… (Укр. поети-романтики.., 1968, 525).

∆ Воло́ве о́чко див. воло́вий.

ОЧКО́, а, с.

1. Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. На червоному щиті суддя-інформатор крейдою пише очки, завойовані командами (Собко, Матв. затока, 1962, 355); Розігравшись і прагнучи тільки виграшу, класні команди інтенсивно набирають очки (Літ. Укр., 13.IX 1966. 4).

Да́ти де́сять (сто і т. ін.) очо́к упере́д (напере́д) — значно перевершити кого-, що-небудь у чомусь. — А дід — го-го, цей кому хочеш дасть сто очок наперед! (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 94).

2. розм. Азартна картярська гра; двадцять одно. — Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? Та як же це так? Як же так? (Тют., Вир, 1964, 484).

3. друк. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 834.

Очко, ка, с.

1) Ум. отъ око. Там то очка як терночок. Чуб. V. 217.

2) Отверстіе въ ульѣ для пролета пчелъ. Не стромляй палічки в очко, бо пчола вкусить. Васильк. у.

3) Петля въ сѣти (Браун. 9) и вообще въ вязаньи.

4) Часть начиння. (См.). МУЕ. III. 18, 19.

5) Значекъ на картѣ.

6) Квадратъ на шахматной доскѣ. Канев. у.

7) Камешекъ въ перстнѣ. Мил. 6, 103. Ой дав мені Іван перстінь із трьома очками. Грин. III. 70.

8) — волове, риб’яче. Птица Sylvia nisoria. Вх. Пч. II. 14.

9) мн. очки. Растеніе: Пастушья сумка, Capsella bursa pastoris. Мнж. 88.

10). О́чка жабині. Растеніе: Myosotis intermedia. Вх. Пч. I. 11. См. Вічко.

11) Очко́ волове. Раст. Inula salicina. Лв. 99.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 82.