ОЧКА́СТИЙ, а, е, розм. Який носить окуляри, в окулярах. Інженер, очкастий юнак із кучмою жовтого переплутаного волосся на маленькій голові.., проти кремезного начальника здавався підлітком (Збан., Таємниця.., 1971, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 834.