ОЧИ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до очи́стити. Якщо добре очищену свинцеву пластинку міцно притиснути до золотої, то через деякий час пластинки спаяються (Фізика, II, 1957, 17); — Ти що ж.. до весни не готуєшся? Інвентар ще не відремонтований? Насіння не очищене? (Мокр., Сто.., 1961, 67); Новий препарат [стробан] добре розчиняється в очищеному гасі (Наука.., 1, 1957, 28); Олена сиділа на ослоні.., задивлена у зеленаву синь, очищена і жертовна (Вільде, Сестри.., 1958, 445); Апофеозом концерту став виступ комісара госпіталю, який.. оголосив щойно одержану вість про Калугу, очищену від противника (Гончар, Циклон, 1970, 129); // очи́щено, безос. присудк. сл. Пістолети очищено і знов понабивано (Фр., VI, 1951, 446); [Ватутін:] Доповідає генерал армії Ватутін. Наказ виконано, Київ повністю очищено від ворога (Дмит., Драм. тв., 1958, 137).

2. у знач. ім. очи́щена, ної, розм., заст. Горілка. [Воздвиженський:] А ви краще прийміть на ніч лампадки дві або й три очищеної і пречудесно спатимете (Кроп., II, 1958, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 833.