ОЧЕРЕ́ТИЩЕ, а, с. Місце, де росте або ріс очерет. Партизани нарешті оволоділи всіма будівлями і погнали далі через очеретища й зарослі залишки німецького карного загону (Хор., Незакінч. політ, 1960, 86); Десь з другого боку селища перейшли [партизани].. ручай, що вискочив з переліска, пронизав очеретища та кугу і перетнув те селище навпіл (Ле, Клен. лист, 1960, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 831.