ОЧЕПУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що причепури́ти. — Коли б ви знали, Марку Павловичу, як я очепурив та опорядив свою церкву! (Н.-Лев., III, 1956, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 830.

Очепурити, рю́, ри́ш, гл. Очистить, привести въ порядокъ. Очепурити двір. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 81.