Про УКРЛІТ.ORG

очевидець

ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, дця, ч. Той, хто був безпосереднім свідком, спостерігачем якої-небудь події, пригоди. Де-не-де по купках переговорювалася найновіша подія тижня: любас забив на смерть чоловіка своєї любаски. Один з очевидців оповідав подробиці (Хотк., II, 1966, 64); Мені довелось бути очевидцем виявів глибокої, щирої любові чехів до народів Радянського Союзу (Рильський, III, 1956, 314); Мединський зрозумів, що перед ним сидить очевидець трагічної події, і змусив Папандреу розповісти все, що той знав (Руд., Остання шабля, 1959, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 830.

вгору