ОЧАРО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до очарува́ти. Я очарована звістками з Вашого краю, — ще наша доля не загинула, коли у нас такий народ є! (Л. Укр., V, 1956, 98); Мцирі очарований світом, закоханий у життя (Рильський, III, 1956, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 830.