ОЦІПЕНІ́ЛІСТЬ, лості, ж., рідко. Стан за знач. оціпені́лий. Зігнувшись, ніби морозить її, збайдужіла до всього, застигла [вчителька] в німій суворій оціпенілості (Гончар, Таврія.., 1957, 384).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 829.