Про УКРЛІТ.ORG

оціпенілий

ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до оціпені́ти. Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на.. велетенський щит (Довж., Зач. Десна, 1957, 451); // у знач. прикм. Оленці байдуже те все — тепер уже ніщо не може пройняти її оціпенілої душі (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 829.

вгору