ОЦВІ́ТИНА, и, ж. Зовнішня частина квітки, що оточує тичинки й маточку. Над тихим міленьким струмочком схилив брунатні султани рогіз. Оцвітина вже перестигла (Чаб., Тече вода.., 1961, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 827.