ОХ-ОХ-О́Х, ОХО-ХО́, ОХО-ХО-ХО́, виг. Уживається при зітханні, висловленні співчуття, жалю за чим-небудь і т. ін. — І в кого вона така вдалась? .. Охо-хо, все то балощі! (Л. Укр., III, 1952, 603); Охо-хо-хо! — не скоро, не скоро промовив Івась, — що то колись тут було, а тепер — пустка-пустинею (Мирний, IV, 1955, 26); — Сирітка… — сказав дід Омелько [про лоша]. — Охо-хо-хо… Чи виживе?.. (Багмут, Опов., 1959, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 826.