Про УКРЛІТ.ORG

охоче

ОХО́ЧЕ, присл. З охотою, з великим бажанням, задоволенням. Мліє дівчина й циганку Слуха приязно й охоче (Щог., Поезії, 1958, 368); Тарас Шевченко знав і любив твори Пушкіна, він охоче читав їх напам’ять своїм друзям (Рильський, X, 1962, 23); Поки не почалася жнив’яна пора, молодь охоче затіває гулі (Гур., Новели, 1951, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 826.

вгору