ОХОЛО́ДА, и, ж. Помірний холод, свіжість повітря; прохолода. — Чи дадуть ті чисті води Мені много охолоди (Фр., XIII, 1954, 363); Хрусткий вечірній холодок — Як серця перша охолода (Рильський, II, 1960, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 822.