ОХМЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що захмелі́ти. [Явдоким:] Що ж я вип’ю одну, а з однії не охмелію!.. (Кроп., II, 1958, 390); Пляшки раз у раз мінялися. Люди охмеліли, розговорилися (Хор., Ковила, 1960, 28); Іван Іванович.. охмелів від змішаного з самогоном квасу, спеки та власного недокрів’я (Дмит., Наречена, 1969, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 822.