ОХИЖІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до охижі́ти. — Ти що мені рота затуляєш..? — втягуючи голову в плечі, враз охижілий обернувся він до Баржака (Гончар, Таврія.., 1957, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 821.