ОФІЦІА́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що офіці́йний. Коли б Козакова запитали, де кінчаються його суто службові, офіціальні справи і де починаються особисті, то він тільки здвигнув би на це плечима (Гончар, III, 1959, 431); Завдяки здоровій горлянці.. він перекрикував офіціального промовця (Вільде, Сестри.., 1958, 475); В дореволюційній офіціальній психології проблема волі висвітлювалась з ідеалістичних позицій (Рад. психол. наука.., 1958, 312); Він трохи жахнувся, бо не любив і боявся тих офіціальних пакетів (Н.-Лев., III, 1956, 165); Офіціальне визнання Ольвією верховної влади Риму відбулося трохи пізніше, в перші роки царювання римського імператора Септімія Севера, на початку III ст. н. е. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 265); Для впорядкування нашої наукової, технічної й офіціальної мови організовано в нас уже кілька комісій (Сам., II, 1958, 372); В селі він зайшов зразу до сільради, з’ясував голові мету свого приїзду і, нарешті, показав офіціальне замовлення спілки (Мик., II, 1957, 379); Козаков також виступив наперед, звертаючись до Сагайди з якоюсь підкресленою офіціальною шанобливістю (Гончар, III, 1959, 143); Вурм чаю не схотів і холодним офіціальним тоном зразу перейшов до справи (Довж., І, 1958, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 816.