ОФЕ́РТА, и, ж., юр. Пропозиція про укладення угоди з детальним зазначенням її умов. Пдвідали, що був [Гордіюк] в опришках колись, але, піймавшися, обіцяв за ласку свободи перейти на службу поліційну і виловити всіх своїх.. товаришів. Суд прийняв ту оферту, і от таким чином Гордіюк став отаманом пушкарів (Хотк., II, 1966, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 816.