ОТІНЕ́НИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до отіни́ти. Глянь, з Афонської затоки звільна барка випливає, із отіненого плаю ген на сонячний біжить (Фр., XI, 1952, 213); Отінений ясенями, примостився, ганком на вулицю, чепурний будиночок (Кач., II, 1958, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 805.