ОТЬМА́РЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до отьма́рити. — Пішов світ за очі, і слід його пропав. Скільки не ждали.. — дарма: забув Олексич і рідню, і землю свою, колись таку любиму, — усе забув, отьмарений коханням (Міщ., Сіверяни, 1961, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 815.