ОТЧИ́ЗНИЙ, а, е, заст., уроч. Вітчизняний. Чи молиться, чи божу службу служить [Шрам], — одно в його на думці: що ось погибне Україна од сього недруга отчизного (П. Куліш, Вибр., 1969, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 814.

Отчизний, а, е. Отечественный. Ворога отчизного скараймо. К. ЦН. 293.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 77.