ОТУРЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до отуре́чити. Атанас показав крамничку, в якій торгував отуречений болгарин (Кучер, Голод, 1961, 354).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 814.