ОТТЕПЕ́Р, присл., заст. Отепер. [Мавка:] Мені здається, що жила я завжди… [Лукаш:] І все така була, як оттепер? (Л. Укр., III, 1952, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 812.

Оттепер нар. Вотъ теперь. Оттепер ні до торгу, ні до жінки. Ном. Ум. Оттепе́реньки, оттеперечки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 77.