ОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех,, розм., рідко. Те саме, що обтру́шувати. Увійшов Яків.. Кепкуючи з хлопців, він отрушував сніг і роздягався (Вас., І, 1959, 168); Сніг він отрусить, та й знову дере вперед (Мирний, IV, 1955, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 811.