ОТРУТОПРИЙМА́Ч, а́, ч. Пристрій, яким одержують від плазунів і комах отруту. Розлючена від удару струму бджола намагається вжалити електрод, і на поверхні отрутоприймача з’являється мікроскопічна краплина дорогоцінної отрути (Наука.., 10, 1968, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 811.