ОТРУ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що отру́йний. Збирали вони і препарували риб, раків, змій і ящірок… навіть отрутних тарантулів (Тулуб, В степу.., 1964, 278); Очевидячки додавала [вчителька] ще більше своїх поетичних образів, щоб зробити кореспонденцію цікавішою і отрутнішою для писаря (Н.-Лев., IV, 1956, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 811.