ОТРУ́ЙЛИВИЙ, а, е. Те саме, що отру́йний. Злий [Баржак], як шершень, але скільки ж він там в окопах пробув — газів отруйливих наковтавсь (Гончар, II, 1959, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 810.

Отруйливий, а, е. Ядовитый, отравляющій. На райськім дереві отруйлива гнилиця. К. МХ. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 76.