ОТО́СА, и, ж. Те саме, що оте́са. Закурили поки що. Тим часом Іван отосою від чийогось воза.. ув’язував колесо (Головко, II, 1957, 37); Фурман зв’язував отоси.. і лагодив тріснутий хомут голобельної (Досв., Вибр., 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 808.

Отоса, си, ж. = Отеса. Ум. Отісонька. Щоб тебе кониченько не довіз, щоб отісонька порвалась. МУЕ. III. 142.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 76.