ОТО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ОТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОТОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш, док., перех., рідко. Обігрівати приміщення печами; опалювати. Ніхто цього приміщення ніколи не отоплював (Збан., Єдина, 1959, 78); Сама хатка зосталася у Горпини на старість, але й та була похилена, полупана. Гірким заробітком "за сніп" не можна було гаразд і отопити її (Л. Янов., І, 1959, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 807.