ОТОЛАРИНГО́ЛОГ, а, ч., мед. Лікар-фахівець з отоларингології. Дитину із затяжною токсичною диспепсією повинен оглянути і спеціаліст отоларинголог (Хвор. дит. віку, 1955, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 807.