ОТЕ́РПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оте́рпнути і оте́рпти. Данько.., отерплий від напруги, застиг з картузом у руці (Гончар, І, 1959, 47); Веретено випало з отерплих пальців молодиці й покотилось по долівці (Стельмах, І, 1962, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 804.