ОТЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ОТЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОТЕПЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., рідко.

1. Захищати від холоду, забезпечуючи спеціальними пристроями або покриваючи матеріалами, що не пропускають тепла. Майстерню отеплили, відремонтували ще влітку (Рад. Укр., 4.І 1946, 3).

2. Робити теплим, теплішим; зігрівати. Та се [ранковий мороз] лиш знак, що швидко сонце Заблисне й землю отеплить (Фр., X, 1954, 313); * Образно. Я сам себе не впізнавав.. Звідки той огонь у мене появився, що він всього мене розпалював і отепляв? (Тич., III, 1957, 11); Чом не вдихнув ти в мене Того вогню, що в людських грудях б’ється? Не отеплив мене любов’ю, співчуттям..? (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 803.