ОТЕПЕ́РЕЧКИ, присл., розм. Те саме, що отепе́р. Йонька.. був такий радий від своїх прихованих скарбів, що аж під печінкою співало. — Заживу. Отеперечки заживу, — гомонів він сам до себе (Тют., Вир, 1964, 430).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 803.