ОТВЕРЕЗІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до отверезі́ти. Дракавиченко, блідий, зовсім отверезілий, вийшов з рядів (Багмут, Опов., 1959, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 802.