ОТВЕРЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТВЕРЕ́ЗИТИ, е́жу, е́зиш, док., перех. Те саме, що витвере́жувати. Свіже повітря отвережувало, але голова була важка (Шиян, Баланда, 1957, 49); Оклики похвали отверезили його трохи (Фр., VI, 1951, 159); Взяв газету, почав переглядати заголовки. Один з них відразу мене отверезив, поставив з голови на ноги (Збан., Малин. дзвін, 1958, 116); // безос. Я був оп’янілий, але не п’яний.. Мене обняло холодом і мов отверезило (Коб., III, 1956, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 802.