ОТА́МЕЧКИ, присл., розм. Те саме, що ота́м. [Горпина:] Учора був [дзиглик] отамечки, а сьогодні вже он куди ставляй його! (Кроп., II, 1958, 243); — Отамечки я наглядів в вас на лежанці миску з ласощами (Н.-Лев., III, 1956, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 802.