ОТАМА́НЧИК, а, ч. Зневажл. до ота́ман. — Доб’ємо тутешніх отаманів і отаманчиків, що розплодились за війну по лісах (Цюпа, Три явори, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 802.