ОТАКІ́СІНЬКИЙ, а, е, займ., розм. Уживається перед іменниками у знач. маленький, дуже малий (супроводжується жестом, що вказує на величину, розмір). [Явдоха:] Нічого мені так не шкода, як дзеркальця, таке ж гарнісіньке було, геть у отакісінькі шматочки розбила!.. (Кроп., II, 1958, 481); — Дадуть котлеточку отакісіньку і зо дві ложки картоплі, хіба це сніданок? (Добр., Ол. солдатики, 1961, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 801.