ОТА́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Зменш.-пестл. до ота́ва. Ой зелена отавонька коло перелазу; тож я була солоденька тобі, любку, зразу! (У. Кравч., Вибр., 1958, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 800.