ОСІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до осі́сти 1, 2, 4, 8. Запах осілої на телефонних апаратах пилюги та шереги виструнчених.. співробітників повернули Преображенського до дійсності (Ле, Міжгір’я, 1953, 269); Самою серединою [села] плив невеликий потік, а його мутні води котились ліниво на осілому на дні намулі (Кобр., Вибр., 1954, 83); Відтиснута на обочини юрба пропустила повз себе низько осілу в колії вервечку саней (Стельмах, Хліб.., 1959, 36); Висіяне у вологий, але не досить осілий грунт, насіння хоч і добре сходить, але пізніше (Хлібороб Укр., 7, 1964, 19); Осіла від часу хата.
2. у знач. прикм. Який постійно живе на одному місці. Ними ж [шляхами] блукали отамани та торговці людською славою, шукаючи її у випадкових сутичках із східними нападниками, а чи й з осілим людом (Ле, Наливайко, 1957, 5); Друкарня розрослася територіально за рахунок двох квартир, де за часів Завадки жили осілі ковалі-цигани з родинами (Вільде, Сестри.., 1958, 122); // Пов’язаний з постійним проживанням на одному місці. Знайдені в поселенні речі, зокрема залізні серпи, говорять про сільськогосподарський осілий побут населення (Іст. УРСР, І, 1953, 31); Осіле життя.
3. у знач. прикм. Який протягом року живе в тій самій місцевості (про птахів, тварин). Птахи, які живуть весь рік в одній місцевості (горобець, сорока, рябчик), є осілими (Зоол., 1957, 121).; Осілі птахи знаходять дорогу значно гірше [ніж перелітні] (Наука.., З, 1960, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 765.