ОСЯ́ЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до ося́ювати. Осяювані далекими спалахами хмари.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 796.