О́СЯЧИЙ, а, е. Те саме, що оси́ний. Поцілив [Яким] і в осяче гніздо, аж мушня роєм загучала, стала вилітати з верби (Ков., Тв., 1958, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 796.