ОСЯТЕ́Р, тра́, ч., діал. Осетер. Вони думають, що він [рибалка] її уминає з борщем або з юшкою… А того й не бачать, що той осятер або тая стерлядь тілько й боронить його від голодної смерті! (Мирний, І, 1954, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 796.

Осятер, тра, м. = Осетер. Зірвався осятер з гака. К. ПС. 147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 74.