ОСЯВА́ТИСЯ, а́ється і ОСЯ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ОСЯ́ЯТИСЯ і рідко ОСЯ́ТИСЯ, ося́ється, док.

1. Заливатися, заповнюватися сяйвом, світлом; освітлюватися. Розвіялась ніч! Світанковим вогнем Осяялась даль… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 155); // перен. Ставати жвавим, сяючим (про обличчя, очі і т. ін.). Коли Петро Олександрович згадував про Пушкіна, все обличчя його світлішало, осявалось внутрішнім вогнем, невимовна ніжність звучала в голосі (Полт., Повість.., 1960, 453); Юнацьке чисте обличчя його осяялося якоюсь ніяковою посмішкою (Коп., Сусіди, 1955, 38).

2. перен. Раптово перейматися якоюсь думкою, догадкою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 795.