ОСЮДИ́, присл., розм. Ось у це місце; ось до цього місця; ось сюди (супроводжується звичайно вказівним жестом для уточнення, підсилення). [Катря:] Мама казали, щоб обідали тоді, як сонце осюди до печі буде світить (Вас., III, 1960, 248); — Ото там.. моя хата колись була. Це я її не дуже давно.. переніс осюди, де тепер (Хотк., І, 1966, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 795.