ОСУ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСУШИ́ТИ, осушу́, осу́шиш, док., перех.
1. Відводячи надмірну, зайву вологу, робити придатним для господарського використання (заболочений грунт). Меліоративні роботи на схід від містечка осушували болота, а вслід за ними поставали нові, залізобетонні будиночки (Вільде, Сестри.., 1958, 504); Для того, щоб осушити болото, треба насамперед відвести з нього зайву воду, прорити канали (Наука.., 10, 1962, 43); // Робити сухим, відводячи воду (про водойму). — Осушимо став, збільшимо площу землі, посадимо капусту, — вирішив В’юн (Мокр., Сто.., 1961, 72).
2. розм. Повністю, до дна випивати вміст чого-небудь. Купець осушив ковша, крекнув, витер вуса, пожбурив медоварові великого шкіряного гамана (Загреб., Диво, 1968, 115); Обмінявшись кров’ю, дружинники виповнили клятвені келихи янтарним вином і мовчки осушили їх (Міщ., Сіверяни, 1961, 143).
3. рідко. Робити що-небудь сухим по поверхні; обсушувати. Зійде сонце. Осушить [могили], пригріє (Шевч., І, 1963, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 794.