ОСТУ́ДНИК, а, ч. (Неrпіаrіа). Одно— або багаторічна трава родини гвоздикових з лежачими та напівлежачими стеблами і дрібними листочками, що використовується в народній медицині. Відвар з остудника.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 791.

Остудник, ка, м. Растеніе: а) Ononis spinosa. Вх. Пч. І. 11. б) Herniaria glabra. L. ЗЮЗО. І. 124.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 72.